Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов’язує національні суди обґрунтовувати свої рішення. Але цей обов’язок не можна розуміти як вимогу надання детальної відповіді на кожен аргумент і питання дотримання цієї вимоги може розглядатися лише з урахуванням обставин справи.
Ці принципи вже застосовувалися в ряді справ проти України, в яких ЄСПЛ встановлював порушення пункту 1 статті 6. На них суд у Страсбурзі вкотре наголосив у своєму рішенні у справі «Котенко та інші проти України» (заяви № 2575/09 та 3 інші), передає інформаційний ресурс ECHR: Ukrainian Aspect.
Громадяни України (усього за чотирма провадженнями) після вичерпання національних засобів захисту поскаржилися до ЄСПЛ на те, що їхні аргументи не були належним чином розглянуті судами, що є порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.
Втім, уряд стверджував, що національні суди мають кращі можливості для тлумачення та застосування національного законодавства, а також для оцінки доказів у справах заявників. Він стверджував, що національні суди належним чином обґрунтували свої рішення, і тому заяви заявників були очевидно необґрунтованими.
ЄСПЛ наголосив, що відповідно до своєї давньої та усталеної прецедентної практики, він не повинен виступати в якості суду четвертої інстанції і, отже, ставити під сумнів дотримання пункту першого статті 6 Конвенції в рішеннях національних судів, якщо тільки їх висновки не є довільними або явно необґрунтованими.
Розглянувши заяви, високі судді встановили порушення конвенційних гарантій у трьох справах та зобов’язали Україну виплатити компенсацію за завдану моральну шкоду.
Докладно з правовою позицією ЄСПЛ у справі «Котенко та інші проти України» (заяви № 2575/09 та 3 інші) можна ознайомитися, переглянувши повний текст рішення у перекладі президента Спілки адвокатів України Олександра Дроздова, кандидата юридичних наук, доцента Віктора Янишена, директора АБ «Дроздова та партнери» Олени Дроздової, Яни Токар та Богдана Трофімова.
Джерело: ECHR: Ukrainian Aspect
_03_03.png)
