Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
У липні 2018 року позивач, суддя у відставці (з 2015 року), звернувся до суду з позовом до Пенсійного фонду з вимогою про визнання протиправною відмови у перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов’язання здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, який пройшов кваліфікаційне оцінювання.
Відповідач у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відмовив, оскільки позивач не проходив кваліфікаційного оцінювання для підтвердження відповідності займаній посаді та не працював три роки суддею, як передбачено у пунктах 22 і 25 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII від 2 червня 2016 року.
Позивач вважав, що в цьому Законі йдеться лише про діючих суддів і кандидатів на посаду судді, які в майбутньому набудуть статусу судді у відставці. Вказані норми не стосуються суддів у відставці, які вже набули право на щомісячне грошове утримання раніше прийняття Закону № 1402-VIII, в якому відсутня заборона щодо здійснення перерахунку суддям, що вийшли у відставку до набрання чинності зазначеного Закону.
Рішенням від 1 листопада 2018 року Верховний Суд у задоволенні позову відмовив.
Суд дійшов висновку, що різниця у правах суддів, які вийшли у відставку до 30 вересня 2016 року, і суддів, які вийдуть у відставку, відпрацювавши в нових умовах щонайменше через три роки після проходження кваліфікаційного оцінювання, має конституційну основу та випливає з різних вимог, за яких особа набуває (підтверджує) статус судді та в яких здійснюється правосуддя.
Така різниця має місце і щодо працюючих суддів, оскільки право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених Законом № 1402-VIII, мають лише ті з них, хто за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.
Розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці залежить від розміру суддівської винагороди працюючого судді, а виплата збільшеного розміру суддівської винагороди відповідно до Закону № 1402-VIII залежить від проходження та результату кваліфікаційного оцінювання.
Проходження і результат кваліфікаційного оцінювання має значення для визначення розміру суддівської винагороди працюючих суддів, а також для визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді, який іде у відставку через три роки після оцінювання, тому ця обставина повинна братися до уваги і під час перерахунку цього ж виду утримання і для суддів, які вийшли у відставку раніше, до 30 вересня 2016 року.
Інше застосування положень ч. 4 ст. 143 Закону № 1402-VIII призвело б до того, що судді, які вийшли у відставку до 30 вересня 2016 року і жодного дня не працювали в умовах, коли конституційні вимоги до судді суттєво підвищилися, отримували б грошове утримання у розмірі, більшому, ніж судді, які підтвердили відповідність цим вимогам (пройшли кваліфікаційне оцінювання) і відпрацювали в таких умовах щонайменше три роки. Таке застосування Закону не узгоджується з метою кваліфікаційного оцінювання суддів та суперечить п. 25 розд. ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402‑VIII від 2 червня 2016 року.
Суд дійшов висновку, що для застосування ч. 4 ст. 143 Закону № 1402-VIII для перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які пішли у відставку до набрання чинності цим Законом, тобто до 30 вересня 2016 року, «відповідною» є посада судді, який працює в тому самому суді до проходження кваліфікаційного оцінювання.
З Рішенням Верховного Суду від 1 листопада 2018 року у справі № 0640/3835/18 (Пз/9901/52/18) можна ознайомитися в ЄДРСР.
Джерело: ВС
_03_03.png)
