Апеляційним судом обрано більш суворіші запобіжні заходи особам, які підозрюються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111 та ч. 3 ст. 114-2 КК України

Миколаївським апеляційним судом перевірено законність та обґрунтованість рішень слідчих суддів суду першої інстанції ухвалених за результатами розгляду клопотань слідчих про продовження запобіжних заходів особам, які органами досудового розслідування підозрюються у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111 та ч. 3 ст. 114-2 КК України.
Так, ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 13 липня 2022 року відмовлено в задоволенні клопотання слідчого про продовження щодо М., підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з покладенням на неї обов’язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 27 липня 2022 року щодо Г., підозрюваного за ч. 2 ст. 111 КК України, продовжено строк тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 01 серпня 2022 року застосовано відносно О., підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням розміру застави 700 000 грн.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 серпня 2022 року до Б., підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави у 200 000 грн., за умови внесення якої підозрюваного слід негайно звільнити з-під варти. У разі внесення вказаної застави на підозрюваного покладаються обов’язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 04 серпня 2022 року до Д., підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 114-2 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено розмір застави у 400 000 грн., за умови внесення якої підозрюваного негайно звільнити з-під варти та покласти обов’язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 липня 2022 року застосовано до З., підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 144-2 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Визначено заставу в розмірі 740 000 грн. У разі звільнення під заставу на підозрюваного покладаються обов’язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Не погодившись із вказаними рішеннями слідчих суддів стороною захисту та обвинувачення було подано апеляційні скарги, при цьому сторона захисту наполягала на пом’якшенні, а сторона обвинувачення на обранні більш суворіших запобіжних заходів.
За результатами розгляду справи апеляційний суд відмовив захисникам у задоволенні апеляційних скарг. Судом апеляційної інстанції враховано, що підозрювані обґрунтовано підозрюються у вчиненні інкримінованого їм злочину і це підтверджується доказами, доданими до клопотання, ступінь тяжкості злочинів, які є особливо тяжкими, за вчинення яких передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк п’ятнадцять років або довічне позбавлення волі, з конфіскацію майна (ч. 2 ст. 111 КК України) та позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років (ч. 3 ст. 114-2), суспільну небезпечність діяння, наявність та доведеність існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, дані про особу. Тому відсутні підстави для скасування ухвал слідчого судді з метою обрання підозрюваним більш м’яких запобіжних заходів.
Щодо апеляційних скарг сторони обвинувачення варто зазначити про таке.
Миколаївській апеляційний суд задовольнив апеляційні скарги Миколаївської обласної прокуратури та обрав більш суворіші запобіжні заходи.
Так, громадянці М., підозрюваній у державній зраді, вчиненій в умовах воєнного стану (ч. 2 ст. 111 КК України), замість домашнього арешту обрано тримання під вартою без права внесення застави. М, діючи у складі агентурної мережі, переслала на мобільний телефон організатора фотозображення документа із зазначенням персональних даних 71 військовослужбовця однієї з військових частин України.
Громадянину Б., підозрюваному у несанкціонованому поширенні інформації про рух, переміщення та розміщення Збройних Сил України (ч. 3 ст. 114-2 КК України) замість тримання під вартою із заставою у розмірі 200 000 грн. апеляційним судом обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 1 560 000 грн., тобто визначено більший розмір застави, ніж той, що визначив слідчий суддя. Б. через групи в соціальних мережах та месенджерах передавав ворогу координати позицій українських військових, розташування військової техніки та маршрути їх руху у регіоні.
Громадянину Д., підозрюваному у несанкціонованому поширенні інформації про розташування Збройних Сил України, вчинене в умовах воєнного стану, з метою надання такої інформації державі, що здійснює збройну агресію проти України (ч. 3 ст. 114-2 КК України), замість тримання під вартою із заставою у розмірі 400 000 грн. апеляційним судом обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 2 600 000 грн. Д. підозрюється у тому, що через групи в соціальних мережах та месенджерах, які адмініструються російськими спецслужбами, передавав ворогу точні координати позицій українських військових, розташування військової техніки та маршрути їх руху у регіоні. За його інформацією окупанти неодноразово завдавали артилерійські та ракетні удари по місту.
Чому підозрюваним Б. та Д. судом апеляційної інстанції збільшено розмір застави, ніж той який було визначено судом першої інстанції? Пояснюємо.
Відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається у межах від 80 до 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов’язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Згідно вимогам частини 3 статті 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до положень частини 4 статті 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України.
Отже, при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою законом передбачено вичерпний перелік статтей КК України, за якими слідчий суддя, суд має право не визначити розмір застави.
У даному випадку, суд зобов’язаний визначити розмір застави, з урахуванням того, що Д. та Б. підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ст. 114-2 ч. 3 КК України (ця стаття не зазначена у переліку статтей, за якими слідчий суддя, суд має право не визначити розмір застави).
Тому, апеляційний суд, враховуючи положення частини 3 статті 183 КПК України відповідно до якої слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов’язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті, з урахуванням того, що Д. і Б. підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, в умовах воєнного стану, з огляду на суспільну небезпечність діяння, його обставини, та зважаючи на те, що застава у визначених слідчим суддею межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, вважає за можливе визначити заставу у розмірі, що перевищує розмір для осіб, які підозрюються у вчиненні особливо тяжкого злочину, а саме визначити підозрюваному Б. 600 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підозрюваному Д. 1000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Саме такий розмір застави достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваними покладених на них процесуальних обов’язків у разі внесення застави.
Тому, апеляційний суд дійшов висновку про існування підстав для задоволення апеляційних скарг сторони обвинувачення, та скасування ухвал слідчих суддів, оскільки в частині вирішення питання про застосування застави слідчим суддею прийнято рішення, яке не відповідає вимогам ч. 5 ст. 182 КПК України.
Апеляційний суд вважає, що для запобігання встановленим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваних стосовно останнього слід застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави в якості альтернативного запобіжного заходу у розмірі, що перевищує розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні особливо тяжкого злочину.