Домашнє насильство: до яких осіб не може бути видано обмежувальний припис

ВС роз’яснив, на яких осіб поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув справу № 335/5477/20, в якій заявниця, намагалась отримати обмежувальний припис, щодо брата та племінника свого чоловіка, обґрунтовуючи це тим, що вона є постраждалою від домашнього насильства.

Обставини справи

Так, з матеріалів справи відомо, що племінник заломив їй руки та сильно утримуючи, спричинив тілесні ушкодження, а у цей час брат її чоловіка, почав обшукувати її. Вказані дії супроводжувались нецензурною лайкою та погрозами.

Внаслідок цих дій було розірвано її одяг, а вона отримала тілесні ушкодження, було вилучено її мобільний телефон та ключі від автомобіля, що позбавило її можливості звернутись за допомогою.

Так, згідно з довідкою травмпункту у неї діагностовано забій грудної клітини, а відповідно до висновку спеціаліста завдані їй тілесні ушкодження кваліфіковані, як легкі. Вказані події змінили її звичайний уклад життя, наразі вона потребує психологічної реабілітації.

Вважає, що дії заінтересованих осіб пов'язані з наявністю спору щодо права власності на будинок, в якому вона представляє інтереси своєї свекрухи. Посилаючись на те, що на вказаній адресі, розміщена земельна ділянка її дочки, і вона має намір туди приїздити з метою відпочинку та відновлення здоров’я, з метою уникнення зайвого спілкування із заінтересованими особами та забезпечення дієвого та ефективного способу захисту від повторного вчинення домашнього насильства, вона просила суд видати обмежувальний припис терміном на шість місяців.

Рішенням суду першої інстанції у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису відмовлено. Апеляційний суд рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції про те, що на спірні правовідносини дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству не поширюється. Брат та племінник чоловіка заявниці не проживають спільно із нею, не пов’язані з нею спільним побутом, не мають взаємних прав та обов’язків, а отже заявник не є особою, яка постраждала від домашнього насильства.

Висновок Верховного Суду

ВС зазначив, що відповідно до частини другої та третьої статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб:

1) подружжя; 2) колишнє подружжя; 3) наречені; 4) мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший із подружжя (колишнього подружжя); 5) особи, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у шлюбі між собою, їхні батьки та діти; 6) особи, які мають спільну дитину (дітей); 7) батьки (мати, батько) і дитина (діти); 8) дід (баба) та онук (онука); 9) прадід (прабаба) та правнук (правнучка); 10) вітчим (мачуха) та пасинок (падчерка); 11) рідні брати і сестри; 12) інші родичі: дядько (тітка) та племінник (племінниця), двоюрідні брати і сестри, двоюрідний дід (баба) та двоюрідний онук (онука); 13) діти подружжя, колишнього подружжя, наречених, осіб, які мають спільну дитину (дітей), які не є спільними або всиновленими; 14) опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають (перебували) під опікою, піклуванням; 15) прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають (проживали) в сім'ї патронатного вихователя.

Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству поширюється також на інших родичів, інших осіб, які пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, за умови спільного проживання, а також на суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.

Так, встановивши, що брат та племінник чоловіка заявниці, не входять до переліку осіб, передбаченого Законом, не проживають спільно із заявницею, не пов’язані із нею спільним побутом та не мають взаємних прав і обов’язків, суди попередніх інстанцій, дійшли обґрунтованого висновку про те, що конфлікт, який стався 27 травня 2020 року між учасниками справи, не може розглядатися як домашнє насильство в розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству, та відповідно, в даному випадку щодо зазначених осіб, не може бути видано обмежувальний припис.

ВС зазначив, що заявниця реалізувала своє право на звернення до поліції із заявою про вчинення кримінального правопорушення, за її зверненням відкрито кримінальне провадження, в межах якого і буде перевірена наявність або відсутність у діях осіб кримінально карного діяння.

Крім того, вона не позбавлена права звернення до суду із позовом про відшкодування шкоди, якщо вважає, що їх діями, їй завдано майнової та/або моральної шкоди.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої та апеляційної інстанції – без змін.

            Судово-юридична газета