Абетка судді щодо кримінальних проступків

Як правильно застосовувати Закон України про кримінальні проступки?

Голова Миколаївського апеляційного суду Микола Міняйло спільно із секретарем судової палати у кримінальних справах Оленою Фаріоновою підготували роз’яснення щодо правильності застосування Закону України про кримінальні проступки. Дані роз’яснення містять ряд важливих моментів, на які слід звертати увагу під час розгляду кримінальних проваджень зазначеної категорії.

01 липня 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VIII , яким зокрема внесені зміни в Кодекс України про адміністративні правопорушення, Кримінальний Кодекс України та Кримінальний процесуальний кодекс України.

Зокрема, викладено в новій редакції статтю 130 КУпАП (керування суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції) та приведено кодекс у відповідність із цим Законом.

Вказаними змінами визначено поняття кримінального проступку у ч. 2 ст. 12 КК України, відповідно до якої кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов’язане з позбавленням волі.

Наразі кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини. Після внесення змін до КК України було виключено поняття злочин середньої тяжкості, а всі злочини, які раніше так класифікувалися, вважатимуться нетяжкими.

Найбільш поширені проступки у сферах:

• проти власності;
• проти життя і здоров’я;
• обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів.

Проступки проти власності:

• крадіжка (тільки ч. 1 ст. 185 КК України);
• викрадення води, електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання (тільки ч. 1 ст. 188-1 КК);
• шахрайство (тільки ч. 1 ст. 190 КК України);
• заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою (ст. 192 КК України);
• незаконне привласнення особою знайденого або чужого майна, що випадково опинилося у неї (ст. 193 КК України);
• погроза знищення майна (ст. 195 КК України);
• самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво (тільки ч. 1 ст. 197-1 КК України).

Проступки проти життя і здоров’я:

• умисне легке тілесне ушкодження (ч. 1, 2 ст. 125 КК України);
• побої та мордування (тільки ч. 1 ст. 126 КК України);
• погроза вбивством (тільки ч. 1 ст. 129 КК України);
• розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби (ст. 132 КК України);
• примушування до стерилізації без добровільної згоди потерпілої особи (ч. 4 ст. 134 КК);
• ненадання допомоги хворому медичним працівником (тільки ч. 1 ст. 139 КК України);
• насильницьке донорство (тільки ч. 1 ст. 144 КК України);
• незаконне розголошення лікарської таємниці (ст. 145 КК України).

Проступки у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів:

• незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту (тільки ч. 1 ст. 309 КК України);
• посів або вирощування снотворного маку чи конопель (тільки ч. 1 ст. 310 КК України);
• незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання прекурсорів (тільки ч. 1 ст. 311 КК України);
• незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин (тільки ч. 1 ст. 319 КК України);
• спонукання неповнолітніх до застосування допінгу (тільки ч. 1 ст. 323 КК України).

Звертаємо увагу на наступні обставини, які не віднесені до обтяжуючих покарання при вчиненні проступків, а саме передбачені п. 1, 5, 10, 11, 12 ч. 1 ст. 67 КК України.

1) вчинення злочину особою повторно та рецидив злочинів;

5) тяжкі наслідки, завдані злочином;

10) вчинення злочину з особливою жорстокістю;

11) вчинення злочину з використанням умов воєнного або надзвичайного стану, інших надзвичайних подій;

12) вчинення злочину загальнонебезпечним способом.

Нагадуємо, що відповідно до ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 цього Кодексу, з 01.07.2020 року належить до проступків.

Зміна якості правопорушення (зі злочину у проступок) не впливає на кримінально-правові наслідки стосовно особи, яка його вчинила. Тому перекваліфікація дій особи, яка вчинила злочин, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України, після набрання чинності Законом № 2617 – ІІІ (01.07.2020) не потрібна.

Якщо особа обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК, за ознакою повторності злочинів у зв’язку з попереднім вчиненням тих, що передбачені статтями 307, 308, 310, 317 цього Кодексу (до набрання чинності Законом № 2617-ІІІ – 01.07.2020), її дії мають бути перекваліфіковані з ч. 2 на ч. 1 ст. 309 КК. Відповідно до положень ст. 5 цього Кодексу Закон у новій редакції має зворотну дію в часі.

Якщо особа обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК (до набрання чинності Законом № 2617-ІІІ – 01.07.2020), за ознакою повторності злочинів у зв’язку із попереднім вчиненням дій, визначених ст. 309 КК, але не була засуджена за раніше вчинений злочин, передбачений цією статтею КК, її дії також мають бути перекваліфіковані з ч. 2 на ч. 1 ст. 309 КК, ураховуючи положення ст. 5 цього Кодексу.

Якщо особа обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК (до набрання чинності Законом № 2617-ІІІ – 01.07.2020), за кваліфікуючою ознакою повторності, пов’язаною із попереднім засудженням особи за ст. 309 КК, то питання про застосування ст. 5 КК має вирішуватись так:

• якщо особа вчинила злочин протягом року після її засудження за ст. 309 КК (за якою частиною цієї статті, значення не має), дії з ч. 2 на ч. 1 ст. 309 КК не перекваліфіковуються;
• період, який охоплюється поняттям «рік після засудження», починається з дня ухвалення попереднього вироку за ст. 309 КК;
• якщо особа повторно вчинила злочин по закінченні року після її засудження, то ст. 5 має застосовуватися, а дії винуватої особи потрібно перекваліфіковувати з ч. 2 на ч. 1 ст. 309 КК.

Таким чином, санкція ч. 1 ст. 309 КК у редакції Закону № 2617-ІІІ може мати зворотну дію у часі щодо діянь, які були вчинені до набрання чинності Законом № 2617-ІІІ (01.07.2020) та за які було призначено покарання у виді позбавлення волі.

У випадку перекваліфікації дій особи на ч. 1 ст. 309 КК може бути призначене покарання у таких видах та межах:

• штраф від 50 до 100 НМДГ
• або виправні роботи на строк до 2 років,
• або арешт на строк до 6 місяців,
• або обмеження волі на строк до 3 років.

Згідно з п. 2¹ ч. 1 ст. 89 КК у редакції Закону № 2617-ІІІ такими, що не мають судимості, визначаються особи, які засуджені за вчинення кримінального проступку, після відбуття ними покарання.

Якщо до набрання чинності Законом № 2617-ІІІ (01.07.2020) особу було засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК і особа відбула покарання, однак мала судимість до 1 липня 2020 року, ця судимість вважається погашеною з 1 липня 2020 року відповідно до вимог п. 2¹ ч. 1 ст. 89 КК у редакції Закону № 2617-ІІІ та ч. 1 ст. 5 КК.

У випадку, коли справа перебуває на розгляді в суді апеляційної або касаційної інстанцій і особу засуджено за ч. 2 ст. 309 КК у попередній редакції за ознакою, яка в ч. 2 ст. 309 КК у редакції Закону № 2617-ІІІ відсутня, є підстави для перекваліфікації дій такої особи з ч. 2 ст. 309 КК на ч. 1 ст. 309 КК на підставі ч. 1 ст. 5 КК.

У такому випадку суд апеляційної інстанції, перекваліфікувавши дії винної особи з ч. 2 ст. 309 КК на ч. 1 цієї статті, призначає (а не змінює) покарання за ч. 1 ст. 309 КК з урахуванням ч. 2 ст. ст. 4, ст. 5, 50 ,65 КК виходячи з меж санкції ч. 1 ст. 309 КК у попередній редакції, а саме: штраф від 50 до 100 НМДГ або виправні роботи на строк до 2 років, або арешт на строк до 6 місяців, або обмеження волі на строк до 3 років.

Прокурором, засудженим, його захисником, законним представником, органом або установою виконання покарань після набуття чинності Законом № 2617-ІІІ (01.07.2020) може бути подано клопотання (подання) про вирішення питання, пов’язаного із виконанням вироку суду першої інстанції в частині зміни кваліфікації і покарання, призначеного відповідно до попередньої редакції ч. 1 та ч. 2 ст. 309 КК.

Коли особа була засуджена за ч. 2 ст. 309 КК у попередній редакції, суд, установивши, що кваліфікуючу ознаку, за якою дії засудженого були кваліфіковані за ч. 2 ст. 309 КК, законодавцем виключено, керуючись п. 13 ч. 1 ст. 537 КПК, вирішує питання про зміну кваліфікації дій особи на ч. 1 ст. 309 КК.

Міра покарання особі, яка засуджена за ч. 1 або ч. 2 ст. 309 КК у попередній редакції і не відбула покарання, приводиться у відповідність із покараннями, встановленими санкцією ч. 1 ст. 309 КК, у разі, якщо призначене судом покарання за відповідний злочин є більш суворим, ніж передбачене санкцією ч. 1 ст. 309 КК у новій редакції.

Якщо засудженому було призначено покарання у вигляді позбавлення волі, то суд відповідно до ч. 3 ст. 74 КК призначає покарання у вигляді обмеження волі. Відбуте засудженим покарання у вигляді позбавлення волі зараховується з перерахуванням за правилами, встановленими ч. 1 ст. 72 КК.

При цьому строк невідбутої частини покарання у вигляді обмеження волі не може перевищувати строку невідбутої частини покарання у вигляді позбавлення волі.

Якщо особа вчинила злочин до 01.07.2020 р. і засуджена за ч. 2 ст. 309 КК за кваліфікуючою ознакою «повторність» (яка є повторністю, пов’язаною з вчиненням злочину протягом року після її засудження за ст. 309 КК) до покарання у вигляді позбавлення волі на строк більший, ніж 3 роки, суди при провадженні у порядку виконання вироку мають відповідно до вимог ст. 5, ч. 3 ст. 74 КК знизити покарання до максимальної межі покарання, встановленої санкцією нового закону, - до 3 років позбавлення волі. Таке ж рішення приймають суди апеляційної та касаційної інстанцій, якщо не вбачають підстав для призначення більш м’якого за видом або розміром покарання.

Кваліфікуюча ознака ч. 2 ст. 309 КК у редакції Закону № 2617-ІІІ «ті самі дії, вчинені протягом року після засудження за цією статтею» застосовується тільки щодо діянь, вчинених з 1 липня 2020 року і пізніше.

Під тими самими діями, вчиненими протягом року після засудження за цією статтею, потрібно розуміти незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту особою, яка засуджена за будь-якою з частин ст. 309 КК, вчинене після ухвалення попереднього вироку. Період, який охоплюється поняттям «рік після засудження», починається з дня ухвалення попереднього вироку за ст. 309 КК.

Якщо судимість за вчинення проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК, погашено відповідно до вимог п. 2¹ ч. 1 ст. 89 КК раніше, ніж минув рік після засудження, то вчиненні після погашення судимості дії не можуть бути кваліфіковані за кваліфікуючою ознакою «ті самі дії, вчинені протягом року після засудження за цією статтею».