Миколаївський апеляційний суд переглянув справу щодо права власності на земельну ділянку

Миколаївський апеляційний суд розглянув апеляційну скаргу представника позивача на рішення Миколаївського районного суду Миколаївської області від 18 грудня 2020 року про відмову у задоволенні позову до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, Миколаївської районної державної адміністрації, А.М. та П.А. про визнання незаконними, скасування наказів та рішень про державну реєстрацію права власності та зобов’язання вчинити певні дії.

В суді апеляційної інстанції представник позивача просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове – про задоволення позовних вимог.

Відповідач П.А., вважаючи себе добросовісним набувачем земельної ділянки, під час апеляційного розгляду заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначаючи, що рішення суду першої інстанції є законним та вмотивованим.

За результатами перегляду справи Миколаївський апеляційний суд постановив апеляційну скаргу задовольнити частково, оскаржуване судове рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення.

Цим рішенням позов П.В. до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, А. М. та П.А. про визнання незаконним та скасування наказу, витребування земельної ділянки задоволено.

Визнано незаконними та скасовано наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 13 вересня 2017 року.

Витребувано у П.А. на користь П.В. земельну ділянку площею 2.00 га, цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства.

В позові П.В. до Миколаївської районної державної адміністрації, А.М. про скасування рішення про державну реєстрацію права власності відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд послався на невідповідність його вимогам частин 1, 2, 3, 5 статті 263 та частини 1 статті 264 ЦПК України.

Проаналізувавши положення закону, врахувавши правові висновки Верховного Суду, а також встановлені у справі обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, всупереч застереженням, які містяться в частині сьомій статті 118 ЗК України, розглядаючи клопотання А.М., яке надійшло пізніше ніж звернення П.В. про безоплатне отримання земельної ділянки, не пересвідчилось у відповідності розташування об’єкта вимогам законодавства.

Також управління Держгеокадастру не врахувало вимог, як вказаних вище норм законів та підзаконних актів, метою яких і є уникнення такого конфлікту між заінтересованими особами, так і положень Конституції України щодо обов’язку органів державної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, забезпечувати рівність конституційних прав і свобод громадян.

Тому, незважаючи на державну реєстрацію 04 жовтня 2016 року проекту землеустрою за заявою П.В., тобто на те, що здійснено формування земельної ділянки з конкретно визначеними межами за відповідною фізичною особою (стаття 791 ЗК, стаття 50 Закону України «Про землеустрій»), Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, всупереч наданим йому повноваженням не ухвалило рішення, за наявності для того законних підстав, про відмову в затвердженні проекту землеустрою за зверненням А.М., чим суттєво порушило права позивача, як першого заявника, на отримання у власність земельної ділянки.

Довідка: у травні 2016 року П.В.. звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області із заявою про надання дозволу на розроблення документації землеустрою.

Наказом в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 24 травня 2016 року П.В. був наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої в межах території Безводненської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області. Орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га із цільовим призначенням – для ведення особистого селянською господарства.

На виконання цього наказу позивач замовив проект землеустрою, який був виготовлений ФОП С. 16 вересня 2016 року.

Висновком державної експертизи землевпорядної документації цей проект землеустрою був затверджений в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області.

04 жовтня 2016 року відбулась державна реєстрація земельної ділянки в Держгеокадастрі.

12 листопада 2016 року П.В. звернувся до управління Держгеокадастру із заявою про затвердження проекту землеустрою, і наказом в.о. начальника Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 30 листопада 2016 року було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. А саме, надано земельну ділянку площею 2,00 га, в тому числі ріллі площею 2,00 га, із земель сільськогосподарського призначення державної власності без зміни цільового призначення для ведення особистого селянського господарства, розташовану в межах території Безводненської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

30 травня 2017 року позивач отримав витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку для реєстрації права власності на вказану земельну ділянку.

У цьому ж витязі була зазначена інформація про затверджений проект землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки, виготовлений ФОП С.

14 вересня 2017 року позивачем було подано до державного реєстратора Миколаївської державної адміністрації Миколаївської області заяву про державну реєстрацію прав на вказану земельну ділянку.

Рішенням від 20 вересня 2017 року державний реєстратор прав на нерухоме майно відмовив у державній реєстрації права власності, оскільки згідно з даними Державного реєстру речових прав, на вказану земельну ділянку вже зареєстровано право власності.

Посилаючись на те, що він не отримував повідомлення про скасування державної реєстрації земельної ділянки, йому не відомі підстави реєстрації спірної земельної ділянки за іншою особою – відповідачем А.М., а також відсутні законні підстави для прийняття наказу від 13 вересня 2017 року, позивач просив суд визнати протиправним та скасувати зазначений наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області. Також просив скасувати рішення про державну реєстрацію за А.М. права власності та їх обтяжень, від 14 вересня 2017 року на земельну ділянку площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Безводненської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області.

05 листопада 2020 року представник позивача подала до суду доповнення до позовної заяви та просила, крім заявлених у первісному позові вимог, витребувати у П.А. земельну ділянку площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Безводненської селищної ради Миколаївського району Миколаївської області. В обґрунтування вимог посилалася на те, що у день звернення з цією заявою їй стало відомо про переоформлення спірної земельної ділянки на П.А. шляхом укладання договору купівлі-продажу від 09 листопада 2018 року. Тому з метою ефективного захисту прав позивача, посилаючись на положення статей 387, 388 ЦК України, просила також  і про задоволення додаткової вимоги.