Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
Миколаївським апеляційним судом перевірено законність та обґрунтованість чотирьох судових рішень у аналогічних справах про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 44-3 КУпАП, водіями, які здійснювали міські перевезення пасажирів в кількості більшій ніж передбачено технічними характеристиками автомобіля.У провадженні Миколаївського апеляційного суду перебували справи про адміністративні правопорушення у відношенні водіїв ПП «ІВА» та ТОВ ВКФ «Гуріг-сервіс», які восени 2020 року здійснювали перевезення пасажирів транспортними засобами в режимі маршрутного таксі в кількості більшій, ніж передбачено технічними характеристиками автомобіля, чим порушили вимоги абзацу 1 підпункту 2 пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 641 (зі змінами). Кожен з водіїв визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн.
Диспозиція ст. 44-3 КУпАП (в редакції Закону № 530-IX від 17.03.2020) передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами.
На ці постанови судів першої інстанції захисник правопорушників подав апеляційні скарги.
В апеляційних скаргах захисник просив закрити провадження у справах у зв’язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд, за результатами розгляду матеріалів цих справ, залишив без задоволення апеляційні скарги захисника, а постанови Центрального та Ленінського районних судів м. Миколаєва – без змін.
Ухвалюючи постанови про відмову в задоволенні апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов висновку, що суди першої інстанції, розглядаючи ці справи про адміністративне правопорушення, додержалися вимог статей 245, 252 КУпАП та, на підставі аналізу доказів, досліджених під час судового розгляду, з’ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дійшли обґрунтованого висновку про винуватість водіїв-правопорушників за ст. 44-3 КУпАП.
Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що вина правопорушників підтверджувалася даними протоколів про адміністративне правопорушення, поясненнями водіїв та даними відеозаписів з нагрудних камер поліцейських.
Дані, зазначені у протоколах про адміністративне правопорушення, підтверджувалися відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, з яких вбачалося, що у всіх випадках під час зупинки транспортних засобів, працівники поліції встановили, що в салоні транспортного засобу перебували пасажири, які стояли через відсутність місць для сидіння, оскільки ті були заповнені.
Водії у своїх поясненнях фактично підтвердили, що перевозили пасажирів у кількості більшій, ніж є місць для сидіння у салоні транспортного засобу. При цьому зазначали, що пасажири, які заходили до салону у кількості понад місць для сидіння, не реагували на зауваження водія та його вимогу вийти з салону транспортного засобу.
Згідно з абзацом 1 підпункту 2 пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів № 641 від 22.07.2020 зі змінами, визначеними Постановою Кабінету Міністрів № 712 від 12.08.2020, на території регіону (адміністративно-територіальної одиниці), на якій установлено «зелений» рівень епідемічної небезпеки, забороняється здійснення регулярних та нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом, зокрема перевезень пасажирів на міських автобусних маршрутах у режимі маршрутного таксі, в електричному (трамвай, тролейбус), залізничному транспорті, у міському, приміському, міжміському, внутрішньообласному та міжобласному сполученні, в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння, що передбачена технічною характеристикою транспортного засобу, визначена в реєстраційних документах на цей транспортний засіб.
За змістом пункту 14 цієї ж Постанови КМУ, на території регіону (адміністративно-територіальної одиниці), на якій установлено «помаранчевий» рівень епідемічної небезпеки, встановлено додаткові заборони до протиепідемічних обмежень, передбачених для «зеленого» та «жовтого» рівня епідемічної небезпеки.
Апеляційний суд зазначив, що відсутність у протоколах посилання на рівень епідемічної небезпеки (що захисник в апеляційній скарзі зазначав як підставу скасування судового рішення) не спростовує допущених водіями порушень, оскільки заборона на перевезення пасажирів в кількості більшій, ніж кількість місць для сидіння, діяла для всіх рівнів, починаючи із «зеленого».
Той факт, що водії керували транспортними засобами та особисто здійснювали перевезення пасажирів у кількості, яка значно перевищує установлену межу, хоча могли і повинні були контролювати кількість пасажирів, свідчить про порушення ними встановлених правил щодо карантину людей, та запроваджених посилених протиепідемічних заходів.
Враховуючи те, що об`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 44-3 КУпАП, є суспільні відносини у сфері охорони здоров`я населення, а об`єктивна сторона виражається в ухиленні (порушенні) особи від правил, передбачених Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб», іншими актами законодавства, а також рішеннями органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, такі дії завдають шкоди, як державним (суспільним) інтересам, так і інтересам громадян.
Апеляційний суд в своїх постановах наголошував, що не виконавши встановлені Постановою Кабінету Міністрів України карантинні обмеження, водії свідомо поставили під загрозу життя та здоров’я інших людей, тоді як контролювати кількість пасажирів, які знаходяться в салоні автобусу (маршрутного таксі), забезпечення безпеки їх життя та здоров’я, є безпосереднім обов’язком водія транспортного засобу, який здійснює пасажирське перевезення.
Слід також зазначити, що жоден з чотирьох водіїв, на момент вчинення правопорушення не був офіційно працевлаштований у підприємстві-перевізнику. А в суді взагалі заперечували, що є водіями підприємств-перевізників, а стверджували, що тимчасово здійснювали перевезення на прохання інших осіб.
Шо стосується адміністративного стягнення, яке накладено на правопорушників, то апеляційний суд дійшов висновку, що стягнення у виді штрафу призначено з дотриманням вимог статей 23, 33 КУпАП.
Притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 44-3 КУпАП має передусім превентивний характер, тобто є засобом запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, серед невизначеного кола осіб.
Стягнення за вчинене адміністративне правопорушення накладено у межах санкції статті 44-3 КУпАП. Обставини, які пом’якшують відповідальність, не встановлені. Відсутність критичного ставлення до вчиненого правопорушення у кожного з осіб, щодо яких складено протокол про адміністративне правопорушення, вказує на не усвідомлення правопорушниками тієї обставини, що в умовах гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, у період карантину в країні, вони піддавали ризику зараження пасажирів цією хворобою під час здійснення ними перевезення маршрутним таксі.
Зважаючи на всі обставини справ й характер вчинених правопорушень, апеляційний суд дійшов висновку, що призначений вид стягнення за вчинене адміністративне правопорушення є необхідним і достатнім для виправлення правопорушника, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
З текстом зазначених постанов апеляційного суду можливо ознайомитися в ЄДРСР за посиланнями:
https://reyestr.court.gov.ua/Review/94280106
https://reyestr.court.gov.ua/Review/94280141
_03_03.png)
