Позбавлення доступу до суду: позиція ЄСПЛ

Заявник вважав, що був позбавлений доступу до суду та національного засобу судового захисту з огляду на те, що апеляції були відхилені після відкликання їх особою, яка ніколи не була законним представником компанії.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) постановив рішення по справі № 54839/17 та 71093/17 Madžarović проти Словенії. Справа стосувалася двох проваджень в господарському суді, відкритих проти компанії, Т., яка була заснована і належала двом компаніям-заявникам, за недотримання своїх зобов’язань під час видачі кредиту в розмірі 7,5 млн євро в банку, заснованому в Австрії. Банківський кредит був забезпечений акціями, які компанія Т. тримала у спільному інвестиційному фонді.

Обставини справи

Заявниками в цій справі є Mihailo Madžarović, громадянин Словенії, який народився в 1949 році та мешкає в Любляні, а також дві компанії, які він заснував в Чорногорії в 2000 році, Zetmont d.oo і Bermont d.o.o.

Madžarović був законним представником цих компаній у провадженні. В обох провадженнях господарський суд прийняв два рішення. Перші та головні рішення наказували передати банку акції інвестиційного фонду, оскільки компанія Т. не дотримувалася боргового зобов’язання, в той час як другі рішення виправляли перші.

Компанія Т. оскаржила всі чотири рішення. Проте дві апеляції на рішення про виправлення від 25 листопада 2013 року в першому провадженні (та проти рішення від 8 листопада 2013 року про передачу акцій в другому провадженні) були відкликані новопризначеним виконавчим директором компанії T. Зокрема, під час розгляду апеляцій банк продав передані акції третій стороні, компанії О.В., і був призначений новий виконавчий директор компанії Т. для заміни Madžarović.

Дві інші апеляції в кінцевому підсумку були безуспішними. У першому  провадженні апеляційний суд, розглядаючи всі аргументи в обох апеляціях, визнав безперечним, що компанія Т. не виконала своїх зобов’язань за кредитною угодою, яка була забезпечена заставою. У другому провадженні апеляційний суд виявив, що він не міг розглядати решту тверджень компанії Т., оскільки вони стосувалися головного рішення, а апеляційна скарга на це рішення була відкликана.

Тим часом заявники оскаржили рішення адміністративного органу влади про реєстрацію нового виконавчого директора та повідомили про це національні суди, стверджуючи, що вони не мали права відкликати апеляції.

Ці провадження в кінцевому підсумку були припинені, оскільки компанія O.B. відкликала свій запит про реєстрацію нового виконавчого директора, а Міністерство фінансів у будь-якому випадку скасувало рішення про призначення нового виконавчого директора.

Madžarović подав дві апеляції до конституційного суду від імені компанії Т. в обох провадженнях зі скаргою на відсутність доступу до суду з огляду на те, що неуповноважена особа відкликала апеляції, на відсутність ефективного засобу судового захисту, а також на позбавлення власності. Конституційний суд відхилив обидві апеляції в 2016 році.

Покладаючись, зокрема, на статтю 6 (право на доступ до суду) Європейської Конвенції з прав людини заявники стверджували, що вони були позбавлені доступу до суду та національного засобу судового захисту з огляду на те, що апеляції на рішення від 8 та 25 листопада 2013 року були відхилені після відкликання їх особою, яка ніколи не була законним представником компанії Т.

Розглянувши всі обставини, Суд констатував порушення статті 6 § 1 – стосовно заяви № 71093/17 (суд оголосив заяву № 54839/17  неприйнятною).

Справедлива сатисфакція: 3 600 євро заявникам відшкодування моральної шкоди.

Судово-юридична газета