Верховний Суд роз’яснив умови передання особи на поруки

Особу, яка не визнала себе винною у вчиненні злочину та не розкаялася, передавати на поруки не можна.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду розглянув справу № 495/5499/18 та встановив, що особу, яка не визнала себе винною у вчиненні злочину та не розкаялася, передавати на поруки не можна.

Обставини справи

За вироком Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області особу засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у вигляді обмеження волі на строк 2 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України  особу звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено обов’язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Цивільний позов потерпілої задоволено частково, стягнуто на її користь із засудженого 70 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. В частині стягнення майнової шкоди цивільний позов залишено без розгляду з правом звернення з позовом у порядку цивільного судочинства.

За ухвалою Одеського апеляційного суду клопотання трудового колективу ТОВ «А» про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку з передачею на поруки на підставі ст. 47 КК України й закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України та апеляційну скаргу обвинуваченого залишено без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без зміни.

З матеріалів справи відомо, що особу визнано винуватою у тому, що вона, керуючи автобусом, всупереч вимогам п. 2.3 «б», п. 10.1 Правил дорожнього руху перед зміною напрямку руху, не переконавшись у повній безпеці руху автобуса для інших учасників руху, не врахувавши дорожньої обстановки, здійснила наїзд на пішохода 1945 року народження, який в цей час здійснював рух біля правого краю території автостанції.

Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпіла отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості у вигляді закритої травми лівого колінного суглоба, що включала закритий крайовий перелом внутрішнього мищелка лівої стегнової кістки, закритий спіралеподібний перелом лівої великої гомілкової кістки, закритий поперечний перелом лівої малої гомілкової кістки із крововиливом у сумку лівого колінного суглоба.

Висновок Верховного Суду

На думку ВС, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, заподіяння потерпілій тілесного ушкодження середньої тяжкості у вигляді закритої травми лівого колінного суглоба, що включала декілька закритих переломів кісток, моральних переживань потерпілої - особи похилого віку - у зв`язку з ушкодженням здоров`я, неможливістю продовження усталеного способу життя, цивільний позов потерпілої у частині відшкодування моральної шкоди вирішено правильно.

Посилання у скарзі засудженого на наявність даних про те, що на цей час потерпіла померла, не пливають на правильність вирішення судом цивільного позову.

ВС підкреслив, що відповідно до вимог ст. 47 КК України особу, яка вперше вчинила злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, та щиро покаялася, може бути звільнено від кримінальної відповідальності з передачею її на поруки колективу підприємства, установи чи організації за їхнім клопотанням за умови, що вона протягом року з дня передачі її на поруки виправдає довіру колективу, не ухилятиметься від заходів виховного характеру та не порушуватиме громадського порядку.

Водночас застосування ст. 47 КК України - це право, а не обов’язок суду. Особу, яка не визнала себе винною у вчиненні злочину та не розкаялася, передавати на поруки не можна.

Судді ВС наголосили, що поняття «щире каяття» відповідно до чинного кримінального процесуального законодавства передбачає, крім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого.

Як убачається з матеріалів провадження, засуджений у суді першої інстанції визнав себе винуватим у повному обсязі, проте з моменту вчинення ДТП не здійснив жодних дій для того, щоб відшкодувати матеріальну шкоду, завдану потерпілій, не визнав задоволеного судом першої інстанції цивільного позову у розмірі 70 000 грн. Тому апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність у діях засудженого щирого каяття у вчиненому, у зв`язку з чим обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання трудового колективу  ТОВ «А» про звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку з передачею на поруки відповідно до ст. 47 КК України та закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, а вирок Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області та ухвалу Одеського апеляційного суду – без змін.

Судово-юридична газета