Верховний Суд висловився щодо підтвердження повноважень захисника

Коли повноваження адвоката у кримінальному провадженні слід вважати належним чином підтвердженими.

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду розглянув справу № 991/6605/20, в якій досліджував питання підтвердження повноважень захисника.

 Обставини справи

Ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду відмовлено у відкритті провадження за скаргою захисника, в інтересах підозрюваного на бездіяльність органу досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52018000000000697.

Ухвалою Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу захисника в інтересах особи_1 на вищевказану ухвалу слідчого судді, на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України повернуто, у зв'язку із тим, що апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

У касаційній скарзі, касатор вказував, що повернення апеляційної скарги у зв'язку із тим, що до неї не долучено засвідчених належним чином копій документів, що посвідчують повноваження захисника, а саме на наданих копіях відсутня дата засвідчення, є формалізмом, що призвело до незаконного перешкоджання здійснення адвокатської діяльності та реалізації прав захисника, а підозрюваному  - доступу до правосуддя.  

Висновок Верховного Суду

Так, із матеріалів провадження вбачається, що захисник до апеляційної скарги, на підтвердження своїх повноважень, долучила: витяг з Єдиного реєстру адвокатів України, ордер на надання правової допомоги, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

У постанові об’єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18 листопада 2019 року (провадженні № 51-9792кмо18, справа № 648/3629/17) викладено висновок про те, що повноваження адвоката у кримінальному провадженні слід вважати належним чином підтвердженими, якщо захисник до свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю надав хоча б один із документів, передбачений п. 2 ч. 1 ст. 50 КПК України, а саме: або ордер, виданий відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», або договір, із захисником, або доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що захисником долучено документи, якими підтверджено її повноваження, як адвоката у кримінальному провадженні, справжність яких можна додатково перевірити під час судового засідання в суді апеляційної інстанції.

Повертаючи апеляційну скаргу захисника у зв'язку із тим, що апеляційну скаргу подала особа, яка не має права її подавати, апеляційний суд вказав, що під засвідченням копії документа слід розуміти саме засвідчення відповідності копії оригіналу. Відсутність на ній дати засвідчення вказує, що така копія не посвідчена відповідно до Національного стандарту України «Вимоги до оформлювання документів» ДСТУ 4163-2003, а отже не може підтверджувати відповідність копії оригіналу. У зв'язку з тим, що вона до апеляційної скарги не долучила засвідчених належним чином копій свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю та ордеру на надання правової допомоги, так як на копіях відсутня дата засвідчення, а тому відповідно не надала доказів наявності у неї права підписання апеляційної скарги та подання від імені та в інтересах підозрюваного.

З таким висновком суд касаційної інстанції не погоджується, оскільки вважає надмірним формалізмом повернення апеляційної скарги на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України з підстави не долучення до неї належним чином завірених копій ордеру на надання правової допомоги та свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, з посиланням, що на долучених копіях відсутня дата їх засвідчення.

Крім того, ВС зазначив, що повернення апеляційної скарги за наявності процесуальної можливості пересвідчитись у наявності в особи повноважень на представництво під час розгляду кримінального провадження (скарги) ставить під загрозу виконання завдань кримінального судочинства, закріплених у статті 2 КПК України, а також дотримання учасниками кримінального провадження строків звернення до суду та оскарження судових рішень.

Отже, під час розгляду справи апеляційний суд допустив порушення вимог кримінального процесуального закону, яке є істотним, оскільки ставить під сумнів законність і обґрунтованість судового рішення, що з урахуванням вимог п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для скасування такого рішення.

З огляду на викладене касаційна скарга захисника в інтересах підозрюваного підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

Судово-юридична газета